http://odessacamp.com.ua/doklady-blogkempa-dopovidi/viktor-ageev-electronic-business-contracts-online-legislation

основные пункты доклада:

• Как пользоваться электронной подписью для заключения контрактов, в том числе международных.
• Почему электронная подпись лучше рукописной.
• Как законно заключать сделки в электронной форме и сократить количество бумажных документов в бизнесе.
• Как Интернет может помочь в решении бизнес споров. Третейский суд и международный арбитраж он-лайн.
• Новые возможности для бизнеса и привлечения клиентов.

ссылки по теме доклада:
http://www.international-arbitration.org.uk
http://www.sud-ua.com

Подымем стаканы, содвинем их разом!
Да здравствуют музы, да здравствует разум!
Ты, солнце святое, гори!
Как эта лампада бледнеет
Пред ясным восходом зари,
Так ложная мудрость мерцает и тлеет
Пред солнцем бессмертным ума.
Да здравствует солнце, да скроется тьма!

Приносим свои извинения за возможные неудобства.

Президенту України

Ющенку В.А.

Вельмишановний пане Президенте!

Звернутись до Вас з цим відкритим листом мене спонукала заява «керівників силових структур» про необхідність ветування Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» (проголосований Парламентом 14 грудня 2006 року, За: 394 голоси ).

«Керівники силових структур» так злякалися цього Закону, що вже пишуть Вам про загрозу підриву національної безпеки України (саме таке повідомлення розміщено на офіційному веб-сервері ГПУ, за адресою:

http://www.gp.gov.ua/control/uk/publish/article/info?art_id=86554&cat_id=55355).

Прийнятий Парламентом Закон є конче необхідний для законодавчого врегулювання питання саме порядку оскарження в суді постанови про порушення кримінальної справи і фактично вводить механізм захисту конституційних прав і свобод людини, в цьому надзвичайно важливому питанні. Тобто, мова йде про захист прав людини в України. І ще ніхто в світі, крім наших «керівників силових структур» не додумався назвати закони покликані захищати людські права – підривом національної безпеки.

Право на оскарження в суді постанови про порушення кримінальної справи вже давно закріплено в національному законодавстві, зокрема і в ст. ст. 234, 236 КПК України, але до цього часу не було прописано чіткого механізму реалізації такого права. Прийнятий Парламентом Закон вводить такий механізм.

Чому так репетують «силовики»? Я глибоко переконаний, що лише тому, що бояться втратити можливість свавільного, незаконного порушення кримінальних справ на замовлення, а відповідно їх камарилья недоотримає значні прибутки за «вирішення питання».

Прийнятий Парламентом Закон аж ніяк не може зашкодити боротьбі із злочинність чи «паралізувати розслідування важливих кримінальних справ», призвести до зростання злочинності і корупції, хоча б тому, що не регулює відносини у цих сферах.

Я, як і, сподіваюсь, багато моїх колег, підтримую нагальну необхідність введення в дію цього Закону, зважаю на Вашу політичну мудрість і закликаю Вас не піддаватись на подібні провокації «керівників силових структур», та підписати Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України».

З повагою,

Адвокат Андрій Федур

04.01.2007 року

Як вже раніше повідомлялося, Сергій Салов звернувся до Європейського суду в січні 2001 року, з заявою про порушення його прав, у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за буцімто перешкоджання здійсненню громадянами України їх виборчих прав, з метою вплинути на результати виборів Президента України.

Так, зокрема, Сергій Салов просив Суд визнати незаконним його утримання під вартою (ст. 5 Європейської конвенції), порушення його права на справедливий суд (ст. 6 Європейської конвенції), порушення права на свободу виявлення думки (ст. 10 Європейської конвенції).

На президентських виборах 1999 року Сергій Салов був представником кандидата на пост Президента України Олександра Мороза. 31 жовтня 1999 року в день першого туру виборів, Сергій Салов був заарештований. 06 липня 2000 року суд Куйбишівського району м. Донецька засудив Сергія Салова за ч. 2 ст. 127 Кримінального кодексу України (1960 року) до п`яти років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на два роки, а також до грошового штрафу.

Піздніше майор Микола Мельниченко оприлюднив записи розмов Президента України Леоніда Кучми з “губернатором” Донецької області Віктором Януковичем, Генеральним прокурором України Михайлом Потебеньком про справу адвоката Сергія Салова, в яких обговорювалась справа Салова, та давалися доручення стосовно впливу на суддю, який розглядав його справу.

Зі сторони заявника в процесі приймали участь: сам заявник Сергій Салов, а також його адвокати Віктор Агєєв з АК “Агєєв, Бережний і партнери”, Андрій Федур з АК “Андрій Федур і партнери” і адвокат з Франції Стефан Дуніковський (Stephane Dunikowski).

Уряд України представляли заступник Міністра юстиції України Валерія Лутківська та співробітники Міністерства юстиції України О. Бартовчук і Т. Тоцкая.

Суд задовольнив вимоги заявника по всіх пунктах його скарги.

Зокрема, в рішенні суду зазначено:

“виходячи з вищезазначеного, Суд одноголосно:

1. Постановив, що мало порушення § 3 ст. 5 Конвенції.

2. Вирішує, що § 1 ст. 6 Конвенції застосувується в кримінальному судочинстві по даній справі.

3. Постановив, що мало місце порушення § 1 ст. 6 Конвенції.

4. Постановив, що мало місце порушення ст. 10 Конвенції.”

Для України це рішення має важливе значення в якості прецендента.

Особливе значення є в тому, що Суд погодився з аргументами адвокатів заявника про те, що з 1997 року, тобто після вступу в силу для України Європейської конвенції, кожний затриманий повинен був негайно постати перед судом для перевірки законності його утримання під вартою. В той же час в Україні до 2001 року санкцію на арешт видавав прокурор.

Дане рішення суду підтвержує, що така практика була незаконною та порушувала § 3 ст. 5 Конвенції, а зроблене при ратифікації Конвенції Україною застереження до § 1 ст. 5 Конвенції, не звіляняло Україну від обов`язку виконувати свої зобов`язання по § 3 ст. 5 Конвенції, тобто санкції на арешт могли видаватися виключно судом.

Таким чином, можна стверджувати, що всі випадки утримання під вартою за санкцією прокурора з 11.09.1997 року (тобто з моменту вступу в силу Конвенції для України) були порушенням Конвенції, та відповідні особи утримувались під вартою незаконно.

Нагадаємо, що з аналогічною позицією виступає в Європейському суді також екс-віце-президент банка “Слав`янський” Борис Фельдман, якого в Європейському суді представляють тіж адвокати, які представляли Сергія Салова. Справа Бориса Фельдмана ще не призначена до розгляду, але результат розгляду в частині вимог Б. Фельдмана по § 3 ст. 5 Конвенції можна спрогнозувати вже зараз.

Крім того, Європейський суд визнав, що суд, який розглядав справу Салова не був “незалежним та безстороннім” та мало місце порушення права заявника на справедливий суд (ст. 6 Конвенції)

Стосовно порушень ст. 10 Конвенції, суд вказав в рішенні наступне: “ст. 10 Конвенції як така не забороняє обговорення або розповсюдження отриманої інформації, навіть якщо є суттєві підозри, що ця інформація не є неправдивою. Передбачити інше, означало би обмежити особу в правах висловлювати свою точку зору та свої судження про публікації в засобах масової інформації.”

Повний текст рішення (на англ. мові) доступний на сайті Європейського суду та на сайтах АК “Агєєв, Бережний і партнери” – www.ageyev.org, АК “Андрій Федур і партнери” – www.fedur.com.ua

Прес-реліз Європейського суду по справі:

http://www.echr.coe.int/Eng/Press/2005/Sept/ChamberjudgmentSalovvUkraine06092005.htm

Дана публікація відображає правову позицію адвокатів по справі у зв`язку з наданням правової допомоги відповідно до закону (ст. 10 Закону України «Про адвокатуру»)

Додатки:

повний текст рішення (англ. мовою);

прес-реліз Європейського суду (англ. мовою);

повний текст рішення (укр. мовою);

CASE_OF_SALOV_v._UKRAINE

[docstoc docId="74419413" mId="1296136" width="630" height="550" slideMode="false" showRelatedDocs="true" showOtherDocs="true" allowdownload="true" url="http://www.docstoc.com/docs/74419413/Salov-v.-Ukraine"]Salov v. Ukraine[/docstoc]

В черговий раз в суспільстві широко обговорюється питання «Справи Ґонґадзе». І викликано це гучними заявами про «розкриття вбивства журналіста», «затримання вбивць».

Я з розумінням ставлюсь до заяви Президента України Віктора Ющенка і вірю в щирість його намірів. Коли я чую з його вуст про те, що «вбивство розкрито», то розумію ці слова, як повідомлення про затримання підозрюваних у скоєнні злочину.

Що ж стосується заяв генерального прокурора України С. Піскуна, то не перестаю дивуватись його правовим невіглаством та людською нахабністю. Я переконаний, що навіть генерал податкової міліції, який, за іронією долі став генеральним прокурором країни, має хоч трохи розумітись на юридичних тонкощах. Він мав би збагнути, що за умов коли:

- ще не закінчено експертизи по ідентифікації тіла;

- не встановлено причину смерті;

- не встановлено посмертним чи прижиттєвим було відчленування голови;

- не знайдено саму голову;

- не доведено в судовому порядку винність як виконавців, так і замовників, та організаторів злочину (за чинним на сьогодні законодавством мова йде про організатора та пособників)

справжньому прокурору не гоже заявляти про «розкриття вбивства».

Розумію, що С. Піскун хоче якомога швидше «вислужитись» перед Президентом України. Але кому потрібна така «служба»? Що буде завтра?

Я безперечно підтримую і вітаю законні кроки слідчої групи прокуратури, які направлені на встановлення об’єктивних обставин загибелі Ґеорґія Ґонґадзе і притягнення до відповідальності справжніх винуватців його смерті. Але я проти передчасних заяв прокурора. Щиро сподіваюсь на те, що слідчі затримали справжніх винуватців загибелі Ґеорґія Ґонґадзе. Але я також хочу щоб до встановленої законом відповідальності були притягнуті усі винуватці його смерті, тобто і замовники та організатори злочину.

Я не вірю прокурору С. Піскуну і вважаю, що він не забезпечував раніше і не забезпечить на сьогодні належного нагляду за розслідуванням цієї справи. А відповідно і не понесуть заслуженого покарання справжні замовники і організатори вбивства Ґеорґія Ґонґадзе.

Мені не відомо на чому ґрунтується така безмежна довіра Президента України Віктора Ющенка до діяльності прокурора С. Піскуна. Але хочу застерегти і попередити, що у разі подальшого зволікання зі звільненням цього «добродія», Президента чекає велике розчарування. І що найгірше – це може підірвати довіру значної частини нашого суспільства вже до самого Президента і його діяльності.

09 березня 2005 року

Представник потерпілої,

Адвокат Андрій Федур